ЗАМОК ПАЛАНОК. Мукачево. Закарпатська обл. Україна...
Найбільшим за площею і кількістю експонатів є історичний музей. Тут
можна дізнатися про історію Закарпаття починаючи з періоду палеоліту і
до наших днів. Музей розташований на першому поверсі в північній частині
Верхнього замку. Неподалік є музей з експозиціями вишивки та народного
одягу. На другому поверсі знаходиться музей старовинних меблів. У
східній частині Верхнього замку розташований музей старовинних листівок з
фотографіями, де можна побачити, як виглядав Мукачево з кінця 19
століття до середини 20 століття. У цьому ж крилі на другому поверсі є
картинна галерея робіт угорського художника Міхая Мункачі.
За
народною, наївною і простенькою псевдо-етимологією, Мукачево й назву
свою отримало завдяки замку: закарпатці в муках насипали одинокий
пагорб, на якому виріс форпост на перетині торгівельних і військових
шляхів. Пагорб, звичайно ж, не штучного, а природного — вулканічного —
походження, хоча в IX-XІ ст., коли тут з’явилися первісні дерев’яні
укріплення, місцеві жителі зазнали чимало мук від татар, які вривалися
через Верецький перевал до Центральної Європи. Втім, підкорити
мукачівську твердиню не вийшло ані в половецького хана Кутєшка, що 1089 року 50 днів тримав дерев’яну фортецю в облозі, ані в хана Батия,
чия шістдесятитисячна орда двічі ламала зуби об Паланок в 1241 році.
Коли в ХIII ст. замість дубового частоколу-паланка, що позичив своє ім’я
замку, виросли муровані стіни, мук не поменшало: щороку жителі були
зобов’язані вирубувати кожне проросле деревце чи кущик на пагорбі, щоб
ворог не міг підійти до фортеці несподівано.
1396 року Мукачево дістається подільському князю Федору Корятовичу (так-так, розбудовувачу в тому числі Кам'янця-Подільського і Скали-Подільської).
Вважаэться, що вельможа укріплив замок, обніс його ровом і перетворив
на свою резиденцію. А під Старою баштою наказав видовбати в скелі
колодязь. Знову муки: до води прийшлось довбити 85 метрів!
Титанічна праця з плином століть обросла міфічними
подробицями: начебто допоміг Корятовичу в спорудженні криниці сам
нечистий — за обіцяний князем мішок золота. Коли прийшов час
розплачуватись, князь вручив дияволу малесенький мішечок: мовляв, а про
розмір ми не домовлялись! Розлючений чорт вскочив у криницю і дотепер
іноді шумить там, обурюється... А ще кажуть, з колодязя до річки
Латориці вів таємний хід (якось навіть проводили жорстокий експеримент -
кинули в колодязь чи то гуску, чи то курку - і бідна птаха таки виплила
в Латорицю якимось чином).
Щоправда, закарпатський історик і журналіст Олександр Філіппов після опрацювання архівних джерел стверджує,
що немає жодного документу чи згадки в літописах про якесь будівництво
Корятовичем на території мукачівського замку. А при очищенні замкового
колодязя у 2008 р. було виявлено, що циліндричну форму він має до
глибини 13 м, далі колодязь є у формі квадрату зі стороною в 3 м.
Хто б не розбудовував фортецю, Паланок вже тоді
вражав неприступністю: стіни 5 м завтовшки, великий постійний гарнізон,
164 гармати, 60 бочок пороху, запаси їжі на випадок тривалої облоги. А
за часів трансильванських князів Ракоці (1633-1711) замок став чи не найукріпленішою твердинею Центральної Європи. Вісім ліній оборони - це не жарти!
Неймовірно: протягом трьох років, з 1685 по 1688, тендітна жінка, дружина молодого і сміливого Імре Текелі (Текея) графиня Ілона Зріні (Zrinyi Ilona, 1643-1703), протистояла в Паланку військам австрійського цісаря Леопольда І.
Так хорватка Ілона Зріні стала фактично головою
угорського визвольного руху XVII ст. Першим чоловіком стрункої брюнетки
був князь Ференц Ракоці І, а свекрухою, відповідно, була Софія Баторі. А
другий обранець, граф Текелі, за свою послідовність в боротьбі з
австрійським урядом потрапив-таки до в'язниці - що і спричинило облогу
замку: Габзбурги сподівалися, що замок, позбавлений свого господаря,
впаде досить швидко. На Мукачеве рушили війська під командуванням
генерала Зігберта Гайстера. Трирічної облоги вони не сподівалися -
і, хто знає, якби не зрада підлеглих, скільки б ще протрималась горда
Ілона. Вона займалася передислокацією артилерії з одного замкового
бастіона на інший, розподіляла серед обложених залишки провізії,
планувала вилазки розвідників, перев'язувала поранених в лазареті,
вивчала військову справу та баллістику. Жінка була такою відданою своєї
справі, що не дивно, що в княгиню закохався начальник канцелярії Антонін
Обсолон. Не отримавши згоди від предмету свого кохання, Обсолон зрадив і
кохання, і Паланок: за допомогою двох відданих офіцерів він почав
пропагандистську компанію. Солдати відмовлялися від подальшої облоги:
мовляв, їм вже третій рік не платять гроші. Ілона зібрала всі свої
коштовності та родинні реліквії - їх у Львові продав
відданий жінці капітан Андрій Радич, який зумів вибратися з обложеного
Мукачевого. Вибратися-то він вибрався, а от потрапити назад у замок з
грошима виявилося набагато складніше... Лише через два тижні Радич подав
сигнал обложеним - і почав діяти: йшов від поста до поста і банально
спаював вартових. В процесі капітан і сам хильнув добряче, так що
останні метри його несли на руках його підлеглі. Кажуть, наступного дня
Андрія вже бачили на бастіонах: з головою, перев'язаною мокрим рушником
та з росолом в руці, Радич керував фортечною артилерією. Солдатам
повернули їхні борги. Горе-закоханий не відступився: в нього був план
"в". Антонін Обсолон отруїв воду в колодязі. Закінчилося найважливіше:
питна вода.
Було важко: в залах музею на території замка ви
дізнаєтесь, як нестачало води, як її збирали по краплині з вологих стін
замкових підвалів... 15 січня 1688 р. Ілона Зріні підписала акт про
капітуляцію. На той час графиня була вже справжньою поп-іконою XVII
століття: слава про її діяння рознеслася світом, в продаж поступали
численні портрети красуні-хорватки. Після капітуляції Паланка Зріні
насильницьки постригли в монахині і закрили в католицькому монастирі.
Пізніше горда жінка отримала право покинути Вітчизну і переїхати в
Туреччину, де й доживала віку разом з чоловіком.
Турецький султан Махмет IV, вражений
мужністю Ілони Зріні, нагородив княгиню спеціальною грамотою: єдиний
такий випадок в історії! Зараз мудра княгиня разом з сином Ференцом Ракоці ІІ
знову вдивляється в місто: в березні 2006 року їй встановили пам’ятник
на центральному бастіоні. А за здійснення бажань відповідає бронзовий
князь Корятович на замковому подвір’ї: треба всього лише потримати його
за відполірований тисячами рук палець.
Паланок
побував і оплотом антигабсбурзької боротьби куруців (прихильників
антигабзбурзького руху, який очолював син Зріні, князь Ференц Ракоці ІІ) (1703), і столицею Трансільванії (1705 рік) – в ті часи тут навіть був свій монетний двір, – і австрійською політичною в’язницею (1782-1897), яку 12 липня 1847р. відвідав видатний угорський поет Шандор Петефі. Потім юний і вразливий класик записав в своєму щоденнику: «…
перетворений на державну тюрму, замок стоїть посеред рівнини на
високому круглому пагорбі. На схилі пагорба вирощують виноград, не
хотілось би мені пити вино з цього винограду. Мені здавалось би, що я
п’ю сльози в’язнів».
Екскурсія
до староданьої твердині, та й взагалі затримка в Мукачевому
Шандора Петефі мала більш ніж прозаїчну причину: зламався екіпаж поета.
А з
грудня 1805-го по березень 1806-го ці стіни переховували від
наполеонівських військ найбільший скарб Угорщини: угорську Святу Корону.
Про це до цього часу нагадує у дворі замку меморіальна дошка з написом
угорською мовою.
За
радянських часів замок був школою механізаторів, школою для голів
колгоспів і навіть профтехучилищем. Зараз тут розміщується історичний
музей (з 1960 р., тф.: (03131) 44096), а в колишніх казармах гарнізону
розмістилися картинна галерея, художній салон та затишні кав’ярні.
Обов’язково ознайомтесь з усіма трьома терасами-частинами твердині:
нижнім, середнім та верхнім замками.
0 коммент.: